ukendehusk
  • +0312 734 244

Баранинська ОТГ — Історична довідка

Баранинська об’єднана територіальна громада, яка розташована в Ужгордському районі межує з такими містами, як «Ужгород», «Чоп», «Мукачево» та «Перечин», а також від неї неподалік розташовані 3 із 11-ти пропускних пунктів(ППр) кордону, два з яких це – «ППр УЖГОРОД» та «ППр МАЛИЙ БЕРЕЗНИЙ» (межа зі Словаччиною), а також «ППр ТИСА» (межа із Угорщиною).
 
Історична довідка
Баранинці - одне із найдавніших сіл Закарпатської області. Перший спомин в письмових джерелах відноситься до 1409 року. У 14 столітті це був маленький хутір із трьома господарчими дворами, власниками яких була сім'я Барані. В 1599 році село мало назву Верхні Баранинці. До 1670 року господарями села була родина Га шпора Барані. Село вважалося багатим, бо в його ґаздівствах використовувалася праця найманих працівників. За даними книги перепису населення в 1938 році в Бараницях проживало 642 особи, з них 352 угорці, 285 русинів і 5 словаки. Всі вони мали різні віросповідання. Село в цей час нараховувало 132 дворогосподарства. Посеред села протікає річка Това, яка є староріччям річки Уж. Баранинці велике село з безліччю вулиць з різними назвами. Самою довгою є вулиця Центральна, котра навесні утопає в квітучих садах. При дорозі росте бузок, магнолія та сакура.

Довге Поле заснували вихідці з Геївців. У письмових джерелах вперше згадується в ХІУ-ХУ ст. під назвою "Hozuymezow de Homonna". З XIV по XVII ст. село було власністю Невицького домену Другетів. У 1427 році залежні селяни були оподатковані від 18-ти порт. В 1599 році в селі облікувалось лише 6 кріпацьких господарств. Письмові джерела кінця XVII - початку XVIII ст. відносять Довге Поле до малих сіл. В середині XVIII ст. село поповнилося новими руськими переселенцями.

Великі Лази було засновано у ХIII ст. переселенцями із села  Холмці.  Але розташовувалося воно на місцевості, яку ще й досі старожили називають ”Селище”. Там зараз перехрестя на село Підгорб.  Це була низина – лази, що часто підтоплювалась повноводною в ті часи річкою Циганкою.

Тільки в XVI столітті  фігурує назва “FELSEVLAZ” – Верхні Лази (нинішня вулиця Вознесенська). Скоріше всього люди переселилися на безпечні підвищення  після чергового паводку. Існує версія і про пожежу, що зруйнувала поселення.

    Лази стали Великими після злиття із сусіднім селом – Динковці,  розташованим за річкою на сході. Перш згадка в угорських джерелах датується 1403 роком як DENGLAZ. Засновником  чи власником цього села був шляхтич або дворянин по імені Денко.

5 січня 1806 року хроніка вперше засвідчила назву села Великі Лази. Відомо і таке: у 1814 році старостою Великих Лазів був Горват Павло, а членами сільської управи – Вереш Андрій, Югас Павло, Кобулинський Степан і Янчак Степан. Через рік (1815) старостою став Томчані Іван—переселенець із Ужгорода, а його помічником – Баркасі Денис із околиці Тиси…»

Третя частина села Великі Лази – Пачково. Без сумніву, назва утворена від давньослов’янського «паче”, що означає ”більше”. Відомі праслов'янскі двоосновні імена Пакомиръ, Пакославъ, Пачемиль. Тому можна  вважати, що Пачкув носить ім'я свого засновника Пачко, або визначає територію, після приєднання якої Динковці стали “паче” – більші.

В околиці села є поклади залізної та поліметалевих  руд. Статуя «Геракла, що вбиває лернейську гідру», була відлита із руди, добутої у Велики Лазах.

«Село Циганівці  було засновано у 1586 році на околиці урочища Новий Лаз на волоському праві.” В письмових джерелах село відоме під назвою "Ciganyoc". Воно було засноване в 1586 році на околиці Великих Лаз в урочищі Новий Лаз на волоському праві.

У 1599 році в поселенні обліковувалось 6 домогосподарств, у тому числі господарство шолтейса. Циганівці вважалися малим селом, в якому жили винятково залежні селяни. В XVI - XVII ст. Циганівці належали Невицькому домену Другетів. Джерела XVIII ст. вважають Циганівці руським селом. Циганівці вважалися малим селом, в якому жили винятково залежні селяни. В XVI - XVII ст. Циганівці належали Невицькому домену. Протікає слабозвивисте річище Цигань, в пониззі каналізоване і випрямлене. Цигань бере початок на північний схід від села Ярок, при південних відногах гори Анталовецька Поляна (гірський масив Маковиця). Тече спершу на південний захід, далі — переважно на південь. Впадає до Старої на південь від села Холмець.

Холме́ць — село на річці Латориця. Перші письмові спогади про  Холмець (Корлатгелмец) з 1286 року, коли корінне населення складали угорці. Село Холмець  одне з найстарших угорських населених пунктів Ужгородщини.

В письмових джерелах село відоме під назвою «Helmech». Назва Холмці виникла у слов'янському мовному середовищі, фіксуючи, що село виникло на пагорбі-холмі. В околиці Холмців відомі давні поселення, в тому числі й слов'янські VIII — ІХ ст., що свідчить про виникнення сучасного села набагато раніше від XIII ст. В XIII ст. угорський король подарував землі біля Холмців кільком шляхтичам, які додавали до свого прізвища прикладку «холмецькі». Збереглися дані про родини Корлат і Губків. Землевласнику Корлату в XVI ст. належала більша частина села. Податкові списки у 1599 році зафіксували 16 селянських дворів, три панські садиби, костел, парафію та школу.

На початок XVIII ст. кількість селянських господарств значно зменшилася. В 1715 році в селі нараховувалося лише 5 селянських господарств, які обробляли також панські виноградники. Джерела, датовані другою половиною XVIII ст., вважають Холмці вважають мадярським селом.

Село Ярок де в архіві м. Будапешта знайдено  відбиток  печатки села Ярок (Jarok) 1786 року, на якому  зображена дубова гілка з жолудем, що є історичним свідченням розмаїття  дубових  лісів навколо населеного  пункту . В  нижній  частині  герба  на голубому  фоні  золотистим   кольором    засвідчено  дату  першої  письмової  згадки  про  село - село Ярок 1499.

Історія села тісно пов’язана з історією всього Закарпаття, яке з кінця ХІІІ ст. було захоплене угорськими феодалами. в той час територія Закарпатського краю поділялася на 4 адміністративно-територіальні одиниці – жупи (комітати): Ужанський, Березький, Угочанський та Марамороський. село Ярок відносилося до Ужанського комітату. Ярок  розташований в  передгір"ї таких  Карпатських  вершин  як  г. Діл  та  г. Поляна. Через село  Ярок  протікає  невеличка  річечка  Циганка.

Село Ярок  умовно  поділяється  на  дві  частини: нижній  та  верхній  кінець. Село  не  має  офіційних  назв  вулиць, але  серед  жителів побутують наступні  назви : центральна, Соломонова, Циганська, Цапувська, Федоранена, за церквов, Горб, Граджі. Урочища  Ярку   мають   назви : Загуминя, Біля черешень, Романик, Грабенки, Довга нива, Коло валила, Попова лука, Грунок, Підкаменне, Каменне,  Довбанцюв берег, Малини, Церкувні дараби, Скала, Скоруш, Ракуський, Лишкарьова гать, Лицьова закутина, Шкільне, Микова долина, Слатвенки, Крива, Кішкерт, Капустище, Пустоння. Ліси, що оточують  Ярок , теж  мають  свої  назви : Позуричово, Довгий, Млиний горб, Симоння, Боднарьово, Коритнянський. Назви  криниць: Брезова  студня, Сячена студня, Хабальова студня, студня у Слатвенках, студня  у  Симонню. Назви  потоків: Виський  потік, Сурнічний потік. Частину села протікає невелика гірська річка Циганка.

Перша письмова згадка про село Стрипа датується 1451 роком. Тоді воно належало до Невицького домену Другетів. Етноніми "Stripo", "Strypo", "Ztrypo", ймовірно, зберігають "спомини" про давнього слов'янського бога вітрів Стрибога (Стрибог-Стрибо-Стрипа). В XV-XVII ст. село було власністю Другетів. Частина села в XVI ст. належала шляхтичам Оросам, В 1567 році у Стрипі було оподатковано три селянські господарства, що володіли 2 портами. В останній чверті XVI ст. село збільшилося за рахунок нових поселенців. В 1599 році в Стрипі нараховувалось 11 селянських господарств і господарство шолтейса. В XVII ст. у селі уже була споруджена православна церква. За легендою, дуже давно, посеред села, над річкою Циганкою, росла стара-престара верба, яка, похитуючись від вітерцю, поскрипувала. Жителів села зачаровував чарівний звук скрипучої верби: скрипу–скрип–скрипа і вони вирішили назвати цим чарівним звуком своє село — Стрипа.

Економічна база об’єднаної територіальної Баранинської ОТГ формується за рахунок підприємств/установ, що представляють різні види економічної діяльності: від туристично-відпочинкової до сільського господарства. Як наслідок, зайнятість місцевого населення, в значній мірі, пов’язана саме із місцевою економікою.

Адреса та контакти

  • Ужгородський р-н, с. Баранинці, Центральна, 42
  • 0312 734 244
  • barsilrada@gmail.com
  • Ми на карті

Прийом громадян

Від понеділка по п'ятницю
8:00 - 17:00

Ми завжди на зв'язку99%